Бошки марихуана МАРИХУАНА индика Гурьевск Канабис Ganja

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Мы вооружились молодежным сленгом, планом действий и юзали интернет, чтобы найти надежных дилеров. Окей, я искренне признаюсь, что мы были наркоманами, которые искали свое следующее вжаривание. Ха, я знаю, что это не слишком круто, но такова была наша реальность. Мы услышали о парне по кличке "Опиум", который мог достать нам то, что нам нужно.

Мы созвонились с ним и договорились встретиться в дымном подвале, как герои в кино. Поверь мне, это было как из фильма "Стартрек" - плавно, атмосферно и втихую. "Опиум" пришел вместе со своими братанами, и они привезли с собой несколько закладок топового качества.

Нам было всего по 18 лет, и наш мозг уже начинал клинить от постоянных вмазываний. Мы сидели в углу, ожидая своей очереди. Мы не могли забыть, что в этом году новый год прошел без нас, но мы не сдавались так легко. Наши юные сердца жаждали новых опытов и приключений.

Наконец-то, наш черед настал. Мы вжарились с восторгом, откинувшись на дрожащие диваны. Нас охватила мощная волна поники, и мы поплыли на океане наших фантазий. Мы клинили на волнах счастья и прекрасной музыки, которую нас самозабвенно вертели диджеи.

Оксики тоже были в теме. Они были менторами, которые провожали нас сквозь эту ночь безумия. Эти маленькие таблеточки были нашими попутчиками, и они никогда не подводили. Мы были свободны, мы были счастливы, и нам все было пофиг.

Мы танцевали и пели, словно нас не было в этом мире. Что-то заставляло нас верить, что мы особенные, но на самом деле мы просто были наркоманами, которые утопали в своих иллюзиях. Но в тот момент это было прекрасно.

"Бро, как тебе это удалось сделать?" - спросил меня один из моих друзей, его глаза были такими клиникальными, что я почти ничего не видел.

"Я не знаю, ман, просто хотел, чтобы наш новый год был идеальным, даже если он проходит в лютом."

"Да ладно, все равно это был самый крутой отрыв в моей жизни!" - крикнул другой. Мы понимали, что скоро придется возвращаться в реальность, где все вещи не так ярки и красивы.

В конечном счете, эта история закончилась. Мы проснулись с пульсирующими головными болями и остатками тумана в глазах. Новый год в лютом отрыве был заключительным аккордом нашего безумия, но в глубине души я чувствовал, что временем наши юные дни закончатся, и мы разойдемся каждый своей дорогой.

Но эти моменты, как волшебное заклинание, остались в наших сердцах навсегда. Как наркоманы, мы цеплялись за эти эйфорические моменты, чтобы забыть о своих обыденных проблемах. Они вдохновляли нас жить полной жизнью, хоть и в тумане сомнений и галлюцинаций.

Конец.